Соло-підприємець
Я давно працюю UX/UI дизайнером: працював у різних компаніях на різних позиціях — від джуніора до head of product. Кілька років вів повний цикл: ідеї, дизайн, стратегія, аналітика. Працював із великими системами й молодими стартапами з різних куточків світу.
Але чесно? Основна робота була не зовсім тим, що я люблю.
Я люблю створювати. Люблю ідеї, які виростають з реального болю. Люблю робити щось з нуля, бачити, як перші користувачі з цим взаємодіють і що кажуть. І люблю розбиратися в усьому цілком — від першого скетчу до готового застосунку.
Раніше це було складно. Без навичок програмування шукав ко-фаундерів, наймав розробників, працював з командами. Це працювало, але це було не зовсім моїм. Доводилося обґрунтовувати кожне рішення, хоча насправді це була інтуїція, підкріплена досвідом. Привіт, Стіве.
Кілька років тому почав вивчати JS, React і React Native. І почав робити зовсім інше.
Тепер створюю продукти повністю сам. Це повільніше, це складніше, але це працює. Я бачу кожне рішення, розумію, чому його прийняв, і несу за нього відповідальність.
Нижче — проєкти, які зробив. Деякі живі, деякі закрив, але кожен чогось навчив.
Це було давно. Я любив ігри й бачив, як casual-ігри захоплюють App Store. Подумав: чому б не спробувати?
Найняв розробника на Swift, придумав концепт, зробив дизайн — і вперше зіткнувся з головною проблемою: гра не заробляє на рекламі, доки немає дуже багатьох користувачів. А де їх брати?
Slope Cube став для мене уроком про реальність. Ідея може бути доброю, але якщо не можеш залучити людей — не спрацює.
Проєкт став моїм «закритим гештальтом», і я рушив далі.
Коли придумав LinguaPets, я не знав, що там будуть улюбленці. Через брейншторм і пошук способів утримати людей прийшов до цієї ідеї.
Механіка проста: словник із картками й написанням слів. Люди додають слова, які хочуть вчити, займаються щодня й отримують улюбленців як нагороду за постійність.
Коли почав розповідати про це, зіткнувся з проблемою: люди хочуть, щоб система дала готовий список слів. Не хочуть додавати самі. Це логічно, але ресурсів і мотивації вже не вистачало. LinguaPets живе як є.
Це був початок. Захотів робити сам — не домовлятися з розробником, не пояснювати йому свою ідею. Просто створити те, що бачу.
Вивчив React Native. Зробив PlanRe (спочатку був PlanPlume). І це було зовсім інше відчуття.
Скільки ночей із помилкою, яку не міг знайти. Митей, коли здавалося, що все неправильно. І скільки радості, коли щось раптом починало працювати саме так, як уявляв.
Тоді тільки зʼявлявся ChatGPT. Використовував як довідник і помічника в навчанні — якщо щось не працювало, питав.
Спочатку застосунок був месенджером-планувальником: задачі в чаті, час, папки. Потім повністю переробив. Звична структура: дні у вкладках, планування на конкретний день, повторювані задачі, аналітика, короткий підсумок про успіхи.
І найголовніше — намагався без тиску. Ніяких токсичних стриків, ніякого почуття провини. Лише аналітика, яка показує, хто ти і як живеш.
PlanRe працює. Люди користуються. Я пишаюся.
Ідея прийшла з болю: бачив, як малі команди стрибають між дошкою, документами, чатом і аналітикою. Десять вкладок, десять інструментів, десять місць, де може зникнути інформація.
Рішив створити Blans: дизайн, фронт, бек, інфраструктура, безпека. Канбан, документи, аналітика, канал компанії — усе в одному місці. Для невеликих команд, 3–15 людей.
Цей проєкт показав межі. Великий продукт потребує дуже багато часу — навіть коли працюєш ефективно, навіть коли знаєш, що робиш.
Blans зараз живий. Працює, люди користуються. Не поспішаю відкривати для всіх підряд — хочу впевненості в якості й безпеці. Якщо ви вже користуєтеся, у застосунку є кнопка зворотного звʼязку. Пишіть — читаю кожне повідомлення.
Зараз над цим працюю. Це застосунок для людей, які стикаються з тривогою. Не медитація, не черговий wellness app. Це про розібратися в собі.
У чому твоє переживання? Як воно відчувається? Що з цим робити? Яке дихання допомагає? На ці питання застосунок допомагає відповісти.
Паралельно це щоденник. Не порадник, не коуч. Інструмент, щоб зрозуміти, хто ти насправді і чого хочеш.
На паузі. Проста ідея: знімаєш їжу — застосунок рахує приблизні калорії. Без введення інгредієнтів, без довгих розрахунків.
Мені потрібна була чесна оцінка: чи варта ця смачна річ своїх калорій? Не в сенсі «вона шкідлива», а просто: хочу розуміти, що їм.
Повернуся, коли буде час.
Бо хочу бачити, як ідея стає реальною. Хочу чути людей, які цим користуються. Хочу розуміти кожен крок — чому обрав саме таке рішення, а не інше.
Це моє. І в цьому є сенс.